19. 12. 11
Невиспані нераціональністю днів ранки гріють руки літом, що живе у блакитній чашці. Навантаження приносить кайф, якби ж тільки вранішньої абстракції не існувало. Десь в неозорому космосі Святий Миколай уважно читає листи, посміхаючись білою бородою. Святому приємно, що до нього звертаються. Папір хрустить у його пальцях дрібністю літер. Миколай водить очима і усміхнено шепоче... Тепло, бо відгомін дива, що народилося ще в дитячих пальчиках, безперестанку лоскоче гарячими відлуннями... Волосся пахне холодом бездомного вітру. Очі втомлені безгранністю інформації... Диво сором'язливих вогнів. Диво в очах і в доторках. Диво в очікуваннях і неможливих сюжетах, в теплих простирадлах і зеленому шелесті звуків. Зникли апосіопези, мовчанки, тактильні голоди і цинічні логарифми буттєвих формул. МяГою правицею доторкнувся до притихших думок Малюк. Так, він прокинувся, його розбудив Миколай. Зі святом Вас! Бажаю, щоб Святий неодмінно прочитав Ваші листи.
З повагою Ваш Малюк Філософія=)
Немає коментарів:
Дописати коментар